Від 31 липня 1995 р 119 фз. Федеральний закон «Про основи державної служби» як єдина правова база державної служби

(У ред. Федерального закону від 18.02.99 N 35-ФЗ)

Справжній Федеральний законвстановлює правові основиорганізації державної служби Російської Федерації(далі - державна служба) та основи правового становищадержавних службовців Російської Федерації (далі - державні службовці).

Глава I. Загальні засади.

Стаття 1. Державна посада

1. Державна посада - посада у федеральних органах державної влади, органах державної влади суб'єктів Російської Федерації, а також в інших державних органах, які утворюються відповідно до Конституції Російської Федерації (далі - державні органи), із встановленими колом обов'язків щодо виконання та забезпечення повноважень даного державного органу, грошовим змістом та відповідальністю за виконання цих обов'язків .

Державні посади поділяються у цьому Федеральному законі на:

1) посади, які встановлюються Конституцією Російської Федерації, федеральними законами (державні посади Російської Федерації), конституціями, статутами суб'єктів Російської Федерації (державні посади суб'єктів Російської Федерації) для безпосереднього виконання повноважень державних органів(Президент Російської Федерації, Голова Уряду Російської Федерації, голови палат Федеральних Зборів Російської Федерації, керівники органів законодавчої та виконавчої владисуб'єктів Російської Федерації, депутати, міністри, судді та інші), - державні посади категорії "А".
Розмір та види грошового утримання осіб, які заміщають державні посади категорії "А", визначаються федеральними законами та законами суб'єктів Російської Федерації;
2) посади, що засновуються в установленому законодавством Російської Федерації порядку для безпосереднього забезпечення виконання повноважень осіб, які заміщають посади категорії "А", - державні посади категорії "Б";
3) посади, що утворюються державними органами для виконання та забезпечення їх повноважень, - державні посади категорії "В".
Перелік державних посад категорій "А", "Б" та "В" дається в Реєстрі державних посад у Російській Федерації.
В цілях технічного забезпеченнядіяльності державних органів у тому штатний розкладможуть включатися посади, які не належать до державних посад.

2. Державна посада державної служби - державна посада категорії "Б" або "В", включена до Реєстру державних посад державної служби Російської Федерації.

Реєстр державних посад державної служби Російської Федерації є частиною Реєстру державних посад Російської Федерації.

3. До Реєстру державних посад державної служби Російської Федерації включаються державні посади категорій "Б" та "В", класифіковані за групами. До зазначеного Реєстру додаються перелік спеціалізацій державних посад державної служби та кваліфікаційні вимогидо осіб, які заміщають державні посади державної служби.

Реєстр державних посад державної служби Російської Федерації затверджується Президентом Російської Федерації.

Стаття 2. Державна служба

1. Під державною службою у цьому Федеральному законі розуміється професійна діяльністьщодо забезпечення виконання повноважень державних органів.
До державної служби належить виконання посадових обов'язківособами, які заміщають державні посади категорій "Б" та "В".

2. Державна служба на державних посадах категорії "Б" обмежена строком, на який призначаються або обираються відповідні особи, які заміщають державні посади категорії "А".

3. Державна служба включає:

1) федеральну державну службу, що у віданні Російської Федерації;
2) державну службу суб'єктів Російської Федерації, що у їх віданні.

Стаття 3. Державний службовець

1. Державним службовцем є громадянин Російської Федерації, виконує у порядку, встановленому федеральним законом, обов'язки державної посадидержавної служби за грошова винагорода, що виплачується за рахунок коштів федерального бюджетучи коштів бюджету відповідного суб'єкта Російської Федерації.

2. Державні службовці федеральних органівдержавної влади, органів державної влади суб'єктів Російської Федерації, і навіть інших державних органів, утворених відповідно до Конституцією Російської Федерації, визнаються цим Федеральним законом державними службовцями Російської Федерації.

3. Розміри витрат на грошове утримання державних службовців, включаючи витрати на компенсаційні виплатита оплату наданих їм соціальних послуг, встановлюються відповідно федеральним бюджетом та бюджетами суб'єктів Російської Федерації.

Стаття 4. Законодавство Російської Федерації про державну службу

1. Законодавство Російської Федерації про державну службу складається з Конституції Російської Федерації, цього Федерального закону, федеральних законів та інших нормативних правових актів Російської Федерації, а також конституцій, статутів, законів та інших нормативних правових актів суб'єктів Російської Федерації.

Питання, регульовані відповідно до цього Закону нормативними актамиПрезидента Російської Федерації та Уряду Російської Федерації, можуть також регулюватися федеральним законом.

2. Особливості державної служби окремих державних органах встановлюються федеральними законами виходячи з цього Федерального закону.

3. На державних службовців поширюється дію законодавства України про працю з особливостями, передбаченими цим Федеральним законом.

4. На державних службовців, що заміщають посади категорії "Б", поширюється дія цього Закону з обмеженнями, передбаченими пунктом 2 статті 2.

Розділ II. Основи організації державної служби.

Стаття 5. Принципи державної служби

Державна служба ґрунтується на принципах:

1) верховенства Конституції Російської Федерації та федеральних законів над іншими нормативними правовими актами, посадовими інструкціями при виконанні державними службовцями посадових обов'язків та забезпечення їх прав;
2) пріоритету права і свободи людини і громадянина, їх безпосередньої дії: обов'язки державних службовців визнавати, дотримуватися і захищати правничий та свободи людини і громадянина;
3) єдності системи державної влади, розмежування предметів ведення між Російською Федерацією та суб'єктами Російської Федерації;
4) поділу законодавчої, виконавчої та судової влади;
5) рівного доступу громадян до державної служби відповідно до здібностей та професійної підготовки;
6) обов'язковості для державних службовців рішень, прийнятих вищими державними органами та керівниками в межах їх повноважень та відповідно до законодавства Російської Федерації;
7) єдності основних вимог, що висуваються до державної служби;
8) професіоналізму та компетентності державних службовців;
9) гласності у здійсненні державної служби;
10) відповідальності державних службовців за підготовлювані і прийняті рішення, невиконання чи неналежне виконаннясвоїх посадових обов'язків;
11) позапартійність державної служби; відокремлення релігійних об'єднань від держави;
12) стабільності кадрів державних службовців у державних органах.

Стаття 6. Класифікація державних посад державної служби

1. Державні посади державної служби поділяються на такі групи:

найвищі державні посади державної служби (5-та група);
основні державні посади державної служби (4-та група);
провідні державні посади державної служби (третя група);
старші державні посади державної служби (2-а група);
молодші державні посади державної служби (перша група);

2. Державні посади державної служби поділяються за спеціалізаціями, що передбачають наявність у державного службовця для виконання обов'язків з державної посади державної служби однієї спеціалізації відповідної професійної освіти.

Спеціалізація державних посад державної служби встановлюється залежно від функціональних особливостей державних посад державної служби та особливостей предмета відання відповідних державних органів.

3. До кваліфікаційних вимог до службовців, які заміщають державні посади державної служби, включаються вимоги до:

1) рівню професійної освіти з урахуванням групи та спеціалізації державних посад державної служби;
2) стажу та досвіду роботи за спеціальністю;
3) рівню знань Конституції Російської Федерації, федеральних законів, конституцій, статутів та законів суб'єктів Російської Федерації стосовно виконання відповідних посадових обов'язків.

4. Громадянам, які претендують на державну посаду державної служби, необхідно мати:

1) для вищих та головних державних посад державної служби – вища професійну освітуза спеціалізацією державних посад державної служби або освітою, що вважається рівноцінною, з додатковою вищою професійною освітою за спеціалізацією державних посад державної служби;
2) для провідних та старших державних посад державної служби - вища професійна освіта за спеціальністю "державна та муніципальне управлінняабо за спеціалізацією державних посад державної служби або освіту, що вважається рівноцінним; (пп. 2 в ред. Федерального закону від 18.02.99 N 35-ФЗ)
3) для молодших державних посад державної служби - середня професійна освіта за спеціалізацією державних посад державної служби або освіта, що вважається рівноцінною.

Рішення про визнання освіти рівноцінним ухвалюється федеральним органом з питань державної служби.

5. Інші вимоги до державних посад державної служби можуть встановлюватися федеральними законами та законами суб'єктів Російської Федерації, а також нормативними актами державних органів щодо державних службовців цих державних органів.

Стаття 7. Кваліфікаційні розряди державних службовців

1. За результатами державного кваліфікаційного іспиту або атестації державним службовцям надаються кваліфікаційні розряди.

Кваліфікаційні розряди державних службовців свідчить про відповідність рівня професійної підготовкидержавних службовців кваліфікаційним вимогам, які пред'являються державним посадам державної служби відповідних груп.

Порядок проведення кваліфікаційних іспитів, присвоєння кваліфікаційних розрядів та збереження їх під час перекладу інші державні посади державної служби, атестації державних службовців встановлюється федеральним законом.

2. Державний кваліфікаційний іспит може бути проведений з ініціативи державного службовця для присвоєння йому за результатами зазначеного іспиту чергового кваліфікаційного розряду без подальшого переведення на іншу державну посаду державної служби.

3. Державним службовцям може бути присвоєно такі кваліфікаційні розряди:
дійсний державний радник Російської Федерації 1, 2 та 3-го класу - державним службовцем, що заміщає вищі державні посади державної служби;
державний радник Російської Федерації 1, 2 та 3-го класу - державним службовцем, що заміщає основні державні посади державної служби;
радник Російської Федерації 1, 2 та 3-го класу - державним службовцем, що заміщає провідні державні посади державної служби;
радник державної служби 1, 2 та 3-го класу - державним службовцем, який заміщає старші державні посади державної служби;
референт державної служби 1, 2 та 3-го класу - державним службовцем, який заміщає молодші державні посади державної служби.

4. Присвоєння кваліфікаційних розрядів дійсних державних радників Російської Федерації, державних радників Російської Федерації провадиться Президентом Російської Федерації.

5. Для окремих видівДержавної служби відповідно до федерального закону вводяться інші види кваліфікаційних розрядів, військові звання, дипломатичні ранги.

Стаття 8. Особова справа державного службовця, реєстр державних службовців

1. Проходження державної служби відображається у особовому справі державного службовця. Особова справа державного службовця ведеться кадровою службою відповідного державного органу та при переведенні державного службовця на нове місце державної служби передається за вказаним місцем державної служби. Ведення кількох особових справ одного державного службовця не допускається.

2. Відомості про державних службовців, у тому числі відомості про державних службовців, включених до резерву на висування на вищі державні посади державної служби, вносяться до федеральний реєстрдержавних службовців та реєстри державних службовців суб'єктів Російської Федерації.

Порядок ведення особових справ та реєстрів державних службовців здійснюється відповідно до федеральних законів та інших нормативних правових актів Російської Федерації, а також законів та інших нормативних правових актів суб'єктів Російської Федерації.

Збір та внесення в особисті справи та реєстри державних службовців відомостей про їхню політичну та релігійну приналежність, про приватне життя забороняються.

Розділ III. Основи правового становища державного службовця

Стаття 9. Права державного службовця

1. Державний службовець має право:

1) ознайомлення з документами, що визначають його права та обов'язки щодо державної посади державної служби, критерії оцінки якості роботи та умови просування по службі, а також на організаційно- технічні умови, необхідні виконання їм посадових обов'язків;
2) отримання в встановленому порядкуінформації та матеріалів, необхідних для виконання посадових обов'язків;
3) відвідування в установленому порядку для виконання посадових обов'язків підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності;
4) прийняття рішень та участь у їх підготовці відповідно до посадових обов'язків;
5) участь за своєю ініціативою у конкурсі на заміщення вакантної державної посади державної служби;
6) просування по службі, збільшення грошового утримання з урахуванням результатів та стажу його роботи, рівня кваліфікації;
7) ознайомлення з усіма матеріалами своєї особистої справи, відгуками про свою діяльність та іншими документами до внесення їх у особисту справу, залучення до особистої справи своїх пояснень;
8) перепідготовку (перекваліфікацію) та підвищення кваліфікації за рахунок коштів відповідного бюджету;
9) пенсійне забезпеченняз урахуванням стажу державної служби;
10) проведення на його вимогу службового розслідування для спростування відомостей, що ганьблять його честь та гідність;
11) об'єднання у професійні спілки(асоціації) для захисту своїх прав, соціально – економічних та професійних інтересів;
12) внесення пропозицій щодо вдосконалення державної служби до будь-яких інстанцій.

2. Державний службовець має право звернутися до відповідних державних органів або до суду для вирішення спорів, пов'язаних з державною службою, у тому числі з питань проведення кваліфікаційних іспитів та атестації, їх результатів, змісту виданих характеристик, прийому на державну службу, її проходження, реалізації прав державного службовця, переведення на іншу державну посаду державної служби, дисциплінарної відповідальності державного службовця, недотримання гарантій правової та соціального захистудержавного службовця, звільнення з державної служби.

Стаття 10. Основні обов'язки державного службовця

Державний службовець зобов'язаний:

1) забезпечувати підтримку конституційного ладута дотримання Конституції Російської Федерації, реалізацію федеральних законів та законів суб'єктів Російської Федерації, у тому числі регулюючих сферу його повноважень;
2) сумлінно виконувати посадові обов'язки;
3) забезпечувати дотримання та захист прав та законних інтересівгромадян;
4) виконувати накази, розпорядження та вказівки вищестоящих у порядку підпорядкованості керівників, віддані не більше їх посадових повноважень, крім незаконних;
5) у межах своїх посадових обов'язків своєчасно розглядати звернення громадян та громадських об'єднань, а також підприємств, установ та організацій, державних органів та органів місцевого самоврядуванняі приймати за ними рішення у порядку, встановленому федеральними законами та законами суб'єктів Російської Федерації;
6) дотримуватись встановлених у державному органі правил внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції, порядок роботи зі службовою інформацією;
7) підтримувати рівень кваліфікації, достатній на виконання своїх посадових обов'язків;
8) зберігати державну та іншу таємницю, що охороняється законом, а також не розголошувати відомості, що стали йому у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, відомості, що стосуються приватне життя, честь та гідність громадян.

Стаття 11. Обмеження, пов'язані з державною службою

1. Державний службовець немає права:

1) займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім педагогічної, наукової та іншої творчої діяльності;
2) бути депутатом законодавчого (представницького) органу Російської Федерації, законодавчих (представницьких) органів суб'єктів Російської Федерації, органів місцевого самоврядування;
3) займатися підприємницькою діяльністюособисто чи через довірених осіб;
4) перебувати членом органу управління комерційною організацією, якщо інше не передбачено федеральним законом або якщо в порядку, встановленому федеральним законом та законами суб'єктів Російської Федерації, йому не доручено брати участь в управлінні цією організацією;
5) бути повіреним або представником у справах третіх осіб у державному органі, в якому він перебуває на державній службі або який безпосередньо підпорядкований чи безпосередньо підконтрольний йому;
6) використовувати в неслужбових цілях кошти матеріально - технічного, фінансового та інформаційного забезпечення, інше державне майноі службову інформацію;
7) отримувати гонорари за публікації та виступи як державний службовець;
8) отримувати від фізичних та юридичних осібвинагороди (подарунки, грошова винагорода, позички, послуги, оплату розваг, відпочинку, транспортних витрат та інші винагороди), пов'язані з виконанням посадових обов'язків, у тому числі після виходу на пенсію;
9) приймати без дозволу Президента Російської Федерації нагороди, почесні та спеціальні званняіноземних держав, міжнародних та іноземних організацій;
10) виїжджати у службові відрядження за кордон за рахунок фізичних та юридичних осіб, за винятком службових відряджень, що здійснюються відповідно до міжнародними договорамиРосійської Федерації або на взаємній основі за домовленістю федеральних органів державної влади та органів державної влади суб'єктів Російської Федерації з державними органами іноземних держав, міжнародними та іноземними організаціями;
11) брати участь у страйках;
12) використовувати своє службове становище на користь політичних партій, громадських, зокрема релігійних, об'єднань для пропаганди ставлення до них. У державних органах що неспроможні утворюватися структури політичних партій, релігійних, громадських об'єднань, крім професійних спілок.

2. Державний службовець зобов'язаний передавати в довірче управління під гарантію держави на час проходження державної служби частки (пакети акцій), що перебувають у його власності. статутний капітал комерційних організаційу порядку, встановленому федеральним законом.

Стаття 12. Відомості про доходи державного службовця та про майно, що належить йому на праві власності

1. Громадянин під час вступу державну службу, і навіть державний службовець відповідно до федеральним законом щорічно зобов'язані представляти до органів державної податкової служби відомості про отримані ними доходи і майні, що належить їм на праві власності, є об'єктами оподаткування.

2. Відомості, що надходять до органів державної податкової служби, зазначені в цією статтею, Складають службову таємницю.

Стаття 13. Заохочення державного службовця

За успішне та сумлінне виконання державним службовцем своїх посадових обов'язків, тривалу та бездоганну службу, виконання завдань особливої ​​важливості та складності до нього застосовуються різні заохочення. Види заохочень та порядок їх застосування встановлюються федеральними законами та законами суб'єктів Російської Федерації.

Стаття 14. Відповідальність державного службовця

1. За невиконання або неналежне виконання державним службовцем покладених на нього обов'язків ( посадова провина) на державного службовця можуть накладатися органом або керівником, які мають право призначати державного службовця на державну посаду державної служби, такі дисциплінарні стягнення:

1) зауваження;
2) догану;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) звільнення.

2. Державний службовець, який допустив посадовий провина, може бути тимчасово (але не більше ніж на місяць), до вирішення питання про його дисциплінарну відповідальність, усунутий від виконання посадових обов'язків із збереженням грошового утримання. Усунення державного службовця від виконання посадових обов'язків у разі проводиться розпорядженням керівника, зазначеного у пункті 1 цієї статті.

3. Порядок застосування та оскарження дисциплінарних стягненьвстановлюється федеральним законом.

4. Державний службовець у разі сумніву у правомірності отриманого ним для виконання розпорядження зобов'язаний письмовій формінегайно повідомити про це свого безпосереднього керівника, керівника, який видав розпорядження, та вищестоящого керівника. Якщо вищестоящий керівник, а його відсутність керівник, котрий видав розпорядження, у письмовій формі підтверджує зазначене розпорядження, державний службовець зобов'язаний його виконати, крім випадків, коли його виконання є адміністративно або кримінальним діянням.

Відповідальність за виконання державним службовцем неправомірного розпорядження несе керівник, який підтвердив це розпорядження.

5. Державний службовець несе передбачену федеральним законом відповідальність за дії чи бездіяльність, які ведуть порушення прав і законних інтересів громадян.

Стаття 15. Гарантії державного службовця

1. Державному службовцю гарантуються:

1) умови роботи, які забезпечують виконання ним посадових обов'язків;
2) грошове утримання та інші виплати, передбачені федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, законами та іншими нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації;
3) щорічна оплачувана відпустка;
4) медичне обслуговування його та членів сім'ї, у тому числі після виходу його на пенсію;
5) перепідготовка (перекваліфікація) та підвищення кваліфікації із збереженням грошового утримання на період навчання;
6) обов'язковість отримання його згоди переклад на іншу державну посаду державної служби, крім випадків, передбачених федеральним законом;
7) пенсійне забезпечення за вислугу років та пенсійне забезпечення членів сім'ї державного службовця у разі його смерті, що настала у зв'язку з виконанням ним посадових обов'язків;
8) обов'язкове державне страхування у разі заподіяння шкоди здоров'ю та майну у зв'язку з виконанням ним посадових обов'язків;
9) обов'язкове державне соціальне страхуванняна випадок захворювання чи втрати працездатності у період проходження ним державної служби;
10) захист його та членів сім'ї від насильства, загроз, інших неправомірних дій у зв'язку з виконанням ним посадових обов'язків у порядку, встановленому федеральним законом.

2. Державному службовцю в залежності від умов проходження ним державної служби надаються у випадках та порядку, встановлених федеральними законами та законами суб'єктів Російської Федерації, житлова площа, службовий транспорт або грошова компенсаціятранспортні витрати.

3. Державному службовцю відповідно до нормативних правових актів Російської Федерації та нормативних правових актів суб'єктів Російської Федерації відшкодовуються витрати та надаються інші компенсації у зв'язку зі службовими відрядженнями, з прийомом на державну службу, переведенням на державну посаду державної служби в інший державний орган, направленням на державну службу в іншу місцевість, а також відшкодовуються пов'язані з цим транспортні витрати та витрати на оплату житла.

4. Витрати, пов'язані з наданням гарантій, передбачених цією статтею, провадяться за рахунок коштів відповідних бюджетів.

5. Федеральними законами та законами суб'єктів Російської Федерації можуть бути передбачені та інші гарантії для державного службовця.

Стаття 16. Правове становище державного службовця при ліквідації та реорганізації державного органу

1. При ліквідації державного органу або скороченні його штату державному службовцю у разі неможливості надання роботи в тому ж державному органі має бути запропонована інша державна посада державної служби в іншому державному органі з урахуванням його професії, кваліфікації та посади, яку він обіймав.

2. У разі неможливості працевлаштування державного службовця, який уклав трудовий договір на невизначений термін, гарантуються перепідготовка (перекваліфікація) із збереженням на період перепідготовки (перекваліфікації) грошового утримання за займаною до звільнення державної посади державної служби та безперервного трудового стажу, а також надання можливості заміщення іншої державної посади державної служби.

У разі звільнення у зв'язку з ліквідацією державного органу або скорочення штату державному службовцю виплачується середній заробітокпо посаді протягом трьох місяців (без зарахування вихідної допомоги). У разі ненадання державному службовцю роботи відповідно до його професії та кваліфікації державний службовець залишається у реєстрі державних службовців (із зазначенням у резерві) із збереженням протягом року безперервного стажу державної служби.

Стаття 17. Грошове утримання державного службовця

1. Грошове утримання державного службовця складається з посадового окладу, надбавок до посадового окладу за кваліфікаційний розряд, особливі умовидержавної служби, вислугу років, а також премії за результатами роботи.

2. Розмір посадового окладу, розміри та порядок встановлення надбавок до посадового окладу державного службовця визначаються федеральними законами та законами суб'єктів Російської Федерації.

Стаття 18. Відпустка державного службовця

1. Державному службовцю встановлюється щорічна оплачувана відпустка тривалістю не менше 30 календарних днів. Для окремих категорійдержавних службовців федеральними законами та законами суб'єктів Російської Федерації встановлюється щорічна оплачувана відпустка більшої тривалості. Понад щорічної оплачуваної відпустки державному службовцю за вислугу років надається в порядку і на умовах, що визначаються федеральними законами та законами суб'єктів Російської Федерації, додаткова оплачувана відпустка.

2. Щорічна оплачувана відпустка та додаткова оплачувана відпустка підсумовуються і за бажанням державного службовця можуть надаватися вроздріб. При цьому тривалість однієї частини наданої відпустки не може бути меншою за 14 календарних днів.

3. Державному службовцю може бути надана відпустка без збереження заробітної платитерміном трохи більше року, якщо інше передбачено федеральним законом.

Стаття 19. Пенсійне забезпечення державного службовця та членів його сім'ї

Державний службовець має право отримання пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до федеральним законом. У разі смерті, пов'язаної з виконанням державним службовцем посадових обов'язків, у тому числі після звільнення його з державної служби, члени сім'ї померлого мають право на отримання пенсії з нагоди втрати годувальника. Умови, порядок призначення та виплати зазначеної пенсіївизначаються федеральним законом.

Стаття 20. Стаж державної служби

1. Стаж державної служби державного службовця, що дає право на отримання надбавки за вислугу років, додаткової оплачуваної відпустки, призначення пенсії за вислугу років і виплату грошової винагороди при виході на пенсію, включає час роботи (у тому числі на виборних посадах) на державних органи, на посадах в органах місцевого самоврядування.

2. Включення до стажу державної служби державного службовця інших періодів трудової діяльностіздійснюється відповідно до федерального закону та законів суб'єктів Російської Федерації.

Розділ IV. Проходження державної служби

Стаття 21. Надходження на державну службу та перебування на державній службі

1. Право надходження на державну службу мають громадяни Російської Федерації не молодше 18 років, які мають державною мовою, мають професійну освіту та відповідають вимогам, встановленим цим Федеральним законом для державних службовців.

2. При вступі на державну службу, а також при її проходженні не допускається встановлення будь-яких прямих чи непрямих обмежень чи переваг залежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового та посадового становища, місця проживання, наявності або відсутності громадянства суб'єктів Російської Федерації, ставлення до релігії, переконань, належності до громадських об'єднань, створених у порядку, передбаченому КонституцієюРосійської Федерації та федеральним законом.

3. Громадянин не може бути прийнятий на державну службу та перебувати на державній службі у випадках:

1) визнання його недієздатним або обмежено дієздатним рішенням суду, що набрало законну силу;
2) позбавлення його права обіймати державні посади державної служби протягом певного строку рішенням суду, що набрало законної сили;
3) наявності підтвердженого висновком медичного закладузахворювання, що перешкоджає виконанню ним посадових обов'язків;
4) відмови від проходження процедури оформлення допуску до відомостей, що становлять державну та іншу таємницю, що охороняється законом, якщо виконання посадових обов'язків з державної посади державної служби, на яку претендує громадянин, пов'язане з використанням таких відомостей;
5) близької спорідненості або властивості (батьки, подружжя, брати, сестри, сини, дочки, а також брати, сестри, батьки та діти подружжя) з державним службовцем, якщо їхня державна служба пов'язана з безпосередньою підпорядкованістю або підконтрольністю одного з них іншому;
6) наявності громадянства іноземної держави, крім випадків, якщо доступом до державної служби врегульований на взаємної основі міждержавними угодами;
7) відмовитися від представлення відомостей, передбачених статтею 12 цього Закону.

4. При вступі на державну службу громадянин представляє:

1) особиста заява;
2) документ, що засвідчує особу;
3) трудову книжку;
4) документи, що підтверджують професійну освіту;
5) довідку з органів державної податкової служби про подання відомостей про майновому становищі;
6) медичний висновокпро стан здоров'я;
7) інші документи, якщо передбачено федеральним законом.

5. Відомості, подані відповідно до цього Федерального закону при вступі громадянина на державну службу, а також при вирішенні питання про його призначення на вищу державну посаду державної служби, підлягають перевірці у встановленому федеральним законом порядку.

В окремих державних органах федеральним законом можуть встановлюватися Додаткові вимогидо перевірки відомостей, що повідомляються громадянином під час вступу на державну службу та призначення його на вищі державні посади державної служби.

У разі встановлення у процесі перевірки обставин, що перешкоджають надходженню громадянина на державну службу або призначенню його на вищу державну посаду державної служби, зазначений громадянин інформується у письмовій формі про причини відмови у прийнятті його на державну службу або призначення на вищу державну посаду державної служби.

6. Громадянин надходить на державну службу на умовах трудового договору, що укладається на невизначений термін або терміном не більше п'яти років.

У трудовий договір включається зобов'язання громадянина, що надходить на державну службу, забезпечувати виконання Конституції Російської Федерації та федеральних законів на користь громадян Російської Федерації.

Надходження громадянина на державну службу оформляється наказом по державному органу про призначення на державну посаду державної служби.

7. Призначення тих, хто вперше або знову вступає на державну службу, здійснюється:

на державні посади державної служби категорії "Б" - за поданням відповідних осіб, які заміщають посади категорії "А" або уповноважених ними осіб або державних органів. Порядок підбору кандидатур визначається відповідним державним органом або особою, яка заміщає державну посаду категорії "А", відповідно до нормативних правових актів Російської Федерації та нормативних правових актів суб'єктів Російської Федерації;

на державні посади державної служби 1-ї групи категорії "В" - відповідним посадовою особою. Порядок підбору кандидатур визначається нормативними правовими актами Російської Федерації та нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації;

на державні посади державної служби 2, 3, 4 та 5-ї груп категорії "В" - за результатами конкурсу на заміщення вакантної державної посади державної служби.

8. При припиненні державної служби у зв'язку з виходом на пенсію державний службовець вважається таким, що перебуває у відставці, і зберігає присвоєний йому кваліфікаційний розряд. У трудовій книжці проводиться запис про останню державну посаду державної служби із зазначенням "у відставці".

9. На державного службовця за його згодою може бути покладено виконання додаткових обов'язківза іншою державною посадою державної служби з оплатою за згодою між керівником державного органу та державним службовцем.

10. У разі службової необхідності державний службовець за його згодою може бути відряджений до іншого державного органу для виконання посадових обов'язків за державною посадою державної служби за його спеціальністю на строк до двох років.

Стаття 22. Конкурс на заміщення вакантної державної посади державної служби

1. Конкурс на заміщення вакантної державної посади державної служби (далі – конкурс) забезпечує право громадян на рівний доступ до державної служби.

2. Конкурс проводиться серед громадян, які подали заяву на участь у ньому, за дотримання умов, встановлених пунктами 1, 3 та 4 статті 21 цього Федерального закону.
Державні службовці можуть брати участь у конкурсі незалежно від цього, які посади вони обіймають у його проведення.

3. Конкурс може проводитись у формі конкурсу документів (на заміщення вакантних державних посад державної служби 2-ї групи) або конкурсу – випробування (на заміщення вакантних державних посад державної служби 3, 4 та 5-ї груп).

4. Конкурсна комісія оцінює учасників конкурсу документів на підставі документів про освіту, про проходження державної служби та іншої трудової діяльності, а також на підставі рекомендацій, результатів тестування, інших документів, що подаються за рішенням відповідних органів з питань державної служби.

5. Конкурс – випробування проводиться державною конкурсною комісією. Конкурс - випробування може включати проходження випробування на відповідній державній посаді державної служби і завершується державним кваліфікаційним іспитом.

6. Конкурсні (державні конкурсні) комісії формуються відповідно до абзацу третього пункту 2 статті 26 та статті 27 цього Федерального закону.

7. Інформація про дату, місце та умови проведення конкурсу підлягає опублікуванню в офіційних виданняхвідповідного органу з питань державної служби.

8. Кожному учаснику конкурсу повідомляється про результати конкурсу у письмовій формі протягом місяця з дня його завершення.

9. Рішення конкурсної (державної конкурсної) комісії є підставою для призначення на відповідну державну посаду державної служби або відмови у такому призначенні.

10. Інші умови проведення конкурсу визначаються федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, законами та іншими нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації.

Стаття 23. Випробування під час заміщення державної посади державної служби

1. Для громадянина, вперше прийнятого на державну посаду державної служби, у тому числі за підсумками конкурсу документів, або для державного службовця під час переведення на державну посаду державної служби іншої групи та іншої спеціалізації встановлюється випробування на строк від трьох до шести місяців.

У термін випробування не зараховуються період тимчасової непрацездатності та інші періоди, коли державний службовець був відсутній на службі з поважних причин.

2. На державного службовця під час випробування поширюється дію цього Федерального закону.

3. Державному службовцю до закінчення терміну випробування черговий кваліфікаційний розряд не надається.

4. При незадовільному результаті випробування державний службовець може бути переведений за його згодою на колишню або іншу державну посаду державної служби, а за умови відмови від переведення звільнений.

5. Якщо термін випробування минув, а державний службовець продовжує державну службу, він вважається таким, що витримав випробування, і наступне звільнення допускається тільки на підставах, передбачених федеральним законом.

Стаття 24. Атестація державного службовця

1. Для визначення рівня професійної підготовки та відповідності державного службовця займаній державній посаді державної служби, а також для вирішення питання про присвоєння державному службовцю кваліфікаційного розряду проводиться його атестація.

2. Атестація проводиться не частіше ніж один раз на два роки, але не рідше одного разу на чотири роки.

3. Порядок та умови проведення атестації встановлюються федеральними законами та законами суб'єктів Російської Федерації.

Стаття 25. Підстави припинення державної служби

1. Державна служба припиняється у разі звільнення державного службовця, у тому числі у зв'язку з виходом на пенсію.

2. Крім підстав, передбачених законодавством Російської Федерації про працю, звільнення державного службовця може бути здійснено з ініціативи керівника державного органу у випадках:

1) досягнення ним граничного віку, встановленого для заміщення державної посади державної служби;
2) припинення громадянства Російської Федерації;
3) недотримання обов'язків та обмежень, встановлених для державного службовця цим Федеральним законом;
4) розголошення відомостей, що становлять державну та іншу таємницю, що охороняється законом;
5) виникнення інших обставин, передбачених пунктом 3 статті 21 цього Закону.

3. Вихід пенсію державного службовця ввозяться порядку, встановленому федеральним законом. Граничний вік перебування на державній посаді державної служби - 60 років. Допускається продовження перебування на державній службі державних службовців, які займають вищі, головні та провідні державні посади державної служби та досягли граничного для державної служби віку, рішенням керівника відповідного державного органу. Одноразове продовження терміну перебування на державній службі державного службовця допускається лише на рік.

Продовження перебування на державній службі державного службовця, який досяг віку 65 років, не допускається. Після досягнення зазначеного віку може продовжувати роботу у державних органах за умов термінового трудового договору.

Глава V. Забезпечення ефективності державної служби

Стаття 26. Федеральний орган з питань державної служби

1. Координація діяльності з реалізації завдань, що випливають із цього Федерального закону, здійснюється Радою з питань державної служби при Президентові Російської Федерації.

Рада з питань державної служби при Президентові Російської Федерації складається з рівної кількості представників Президента Російської Федерації, палат Федеральних Зборів, Уряду Російської Федерації, вищих органівсудової влади Російської Федерації.

2. Рада з питань державної служби за Президента Російської Федерації:

аналізує стан та ефективність державної служби в органах державної влади; координує розроблення проектів нормативних актів з питань організації державної служби;
організовує спільно з відповідними державними органами роботу щодо формування конкурсних (державних конкурсних) комісій, проведення атестацій та державних кваліфікаційних іспитів; інформує громадян щодо проведення конкурсів на заміщення вакантних державних посад державної служби;
координує методичну роботу органів з питань державної служби та кадрових служб державних органів;
розробляє пропозиції щодо формування Реєстру державних посад у Російській Федерації та внесення до нього змін; веде федеральний реєстр державних службовців;
здійснює методичне керівництво професійною підготовкою, перепідготовкою (перекваліфікацією) та підвищенням кваліфікації державних службовців, а також формування резерву на висування на вищі державні посади державної служби.

Стаття 27. Органи з питань державної служби суб'єктів Російської Федерації

Органи з питань державної служби суб'єктів Російської Федерації створюються відповідно до законів суб'єктів Російської Федерації.

Стаття 28 Кадрова службадержавного органу

Кадрова служба державного органу:

1) забезпечує проведення конкурсів на заміщення вакантних державних посад державної служби, атестацій, проходження державними службовцями випробування під час заміщення державних посад державної служби;
2) оформляє рішення державних органів, пов'язані з проходженням державними службовцями державної служби, веде особові справи державних службовців, вносить необхідні записи до трудові книжкидержавних службовців;
3) консультує державних службовців з питань їх правового становища, дотримання обмежень, пов'язаних із державною службою;
4) аналізує рівень професійної підготовки державних службовців, організує перепідготовку (перекваліфікацію) та підвищення кваліфікації державних службовців.

Розділ VI. Заключні та перехідні положення

Стаття 29. Приведення нормативних правових актів у відповідність із цим Федеральним законом

Президенту Російської Федерації, Уряду Російської Федерації, органам державної влади суб'єктів Російської Федерації привести свої нормативні правові акти у відповідність із цим Федеральним законом протягом трьох місяців з дня набуття ним чинності.

Уряду Російської Федерації до 1 січня 1996 року подати Державній Думіпроект федерального закону про грошовий зміст федеральних державних службовців згідно з пунктом 2 статті 17 цього Закону.

Стаття 30. Порядок набрання чинності цим Законом

1. Цей Федеральний закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

2. Заміщення вакантних державних посад державної служби за конкурсом розпочинається з 1 січня 1996 року.

3. Стаття 7 цього Федерального закону набирає чинності одночасно з федеральним законом, що визначає процедуру присвоєння кваліфікаційних розрядів та збереження їх при переведенні на інші державні посади державної служби.

Президент

Російської Федерації

31 липня 1995 р. вперше було прийнято Федеральний закон «Про основи державної служби Російської Федерації»,який встановив правові засади організації державної служби, основи правового становища державних службовців та порядок проходження ними державної служби. Основна мета Закону – створення єдиної загальнофедеральної правової бази державної служби, надання їй професійного характеру. Це мало сприяти утвердженню єдиної системидержавної служби країни, стати однією з важливих опор її державної цілісності.

До реформи державної служби, розпочатої 1992 р., у вітчизняному законодавстві був офіційного, нормативно закріпленого визначення поняття «державна служба». У юридичній літературі (підручниках, наукових статтях) під державною службою розумілося виконання службовцями державних організацій (органів, підприємств, установ) трудової діяльності, передбаченої займаними посадами, спрямованої на здійснення завдань та функцій держави та оплачуваної ним. Інакше кажучи, пон яття «державі нна_с лужба» зв'язує лось із поняттям"державний службовець», при цьому державними вважалися всі службовці, які працювали в будь-якій державній організації, а не лише в державних органах.

Відповідно до Закону про основи державної служби РФ до державних службовців були віднесені лише особи, які заміняли державні посади державної служби у державних органах, а не у будь-яких державні організації . Цим Законом державні посади у державних органах були поділені на категорії «А», «Б» та «В» залежно від свого призначення. Державні посади категорії «А» - це посади, встановлювані Конституцією, федеральними законами, конституціями, статутами суб'єктів Федерації безпосереднього виконання повноважень державні органи. Державні посади державної служби категорії «Б» – це посади, які встановлюються законодавством для безпосереднього забезпечення виконання повноважень осіб, які заміщають посади категорії «А». Державні посади державної служби категорії «В» засновувалися державними органами для виконання та забезпечення їх повноважень. Виходячи з такого розподілу цих посад, у Законі було надано визначення поняття «державна служба»; під нею розумілася професійна діяльність осіб, які заміщали посади категорій «Б» та «В», щодо забезпечення виконання повноважень лише державних органів.

У цьому Законі були дані визначення та інших фундаментальних понять - державної посади, державного службовця та ін. Закон не тільки підвищував вимоги до державних службовців, їх обов'язків, а й створював гарантії їхньої правової та соціальної захищеності.


Закон був базовим (до його скасування 27 липня 2004 р.) для законодавчих та інших нормативних правових актів, забезпечував реалізацію його положень як на федеральному рівні, і лише на рівні суб'єктів Федерації. Він передбачав право суб'єктів Федерації самостійно регулювати багато питань державної служби з урахуванням місцевих умов та звичаїв. Тоді ще не було встановлено розподіл державної служби на три її види, але Закон визначав, що на його основі встановлюються федеральними законами особливості державної служби в окремих державних органах(дипломатична, військова, в органах внутрішніх справ, в установах та органах прокуратури, митних та інших органах).

У період з 1995 по 2003 р. була зроблена значна робота з реалізації вимог Федерального закону «Про основи державної служби Російської Федерації» та створення такої правової бази, яка дозволяла б здійснювати практичні заходи щодо подальшого зміцнення органів державної влади, і насамперед органів виконавчої влади, державними службовцями, що відповідають сучасним вимогам щодо своєї професійної підготовки, ділових та особистісних якостей. Однак ряд запланованих до прийняття федеральних законів розроблено не було.

Було прийнято десятки федеральних законів,що стосуються окремих категорій державних службовців: Федеральний конституційний закон від 17 грудня 1997 р. «Про Уряд Російської Федерації» (з ізм. І доп.), Федеральні закони від 17 листопада 1995 р. «Про прокуратуру Російської Федерації» (з ізм. І доп .), від 28 березня 1998 р. «Про військового обов'язкуі військову службу» (зі зм. і доп.), від 27 травня 1998 р. «Про статус військовослужбовців» (зі зм. і доп.), від 21 липня 1997 р. «Про службу в митних органах Російської Федерації» (з вим. і доп.), від 12 липня 1999 р. «Про матеріальної відповідальностівійськовослужбовців» та ін.

Для практичної організації та повсякденного функціонування державної служби було видано укази Президента РФ від 11 січня 1995 р. «Про державні посади Російської Федерації», від 3 вересня 1997 р. «Про затвердження переліків державних посад федеральної державної служби» (з ізм. І доп. ), від 9 квітня 1997 р. «Про грошовий зміст федеральних державних службовців», від 16 вересня 1999 р. «Питання проходження військової служби" та ін.

Багато питань федеральної державної служби були врегульовані дисциплінарними статутами, положеннями про конкретні органи та нормативними правовими актами Уряду, міністерств та відомств.Роль Уряду особливо важлива в організації виконання законів та указів Президента, насамперед у сфері підготовки та підвищення професійної кваліфікації, матеріального та соціального забезпеченнядержавних службовців.

Керівники державних органів різних рівнів за вказаний період набули чималого досвіду щодо застосування законодавства про державну службу.

Проте накопичений за попередні роки досвід роботи з кадрами державного апарату та правового регулюваннядержавної служби в умовах, по суті, нового ладу має не лише позитивну, а й негативну складову: до 2001 року не була створено ефективну державну службу, яка якісно управляє державою.Тому для усунення недоліків у регулюванні державно-службових відносин на новому етапі розвитку нашої держави була розроблена Концепція реформування системи державної служби Російської Федерації, затверджена Президентом 15 серпня 2001

Встановлював правові основи організації державної служби РФ та основи правового становища державних службовців. Предметом регулювання були відносини, пов'язані з надходженням на державну службу, її проходженням та припиненням, а також із визначенням правового становища державного службовця. Було визначено принципи державної служби, умови вступу на державну службу. Встановлювалися кваліфікаційні вимоги до державних службовців, які заміщають державні посади державної служби, давалися визначення понять «державний службовець» та «державна посада». Державні посади державної служби відповідно до ФЗ поділялися на категорії та групи. Запроваджувалися 2 категорії державних посад державної служби: категорія «Б» - посади, що засновуються для безпосереднього забезпечення діяльності осіб, які заміщають державні посади РФ; посади категорії «В» - посади, що засновуються для виконання та забезпечення повноважень державного органу. Державні посади державної служби поділялися на 5 груп посад: вищі, головні, провідні, старші та молодші. Визначалося, що державні посади державної служби включаються до Реєстру державних посад державної служби РФ. Державним службовцям відповідно до посади, що заміщується, за результатами державного кваліфікаційного іспиту або атестації присвоювалися кваліфікаційні розряди, які вказували на відповідність рівня професійної підготовки державних службовців кваліфікаційним вимогам, що пред'являються до державних посад державної служби відповідних груп. З метою регламентації правового становища державного службовця встановлювалися його основні правничий та обов'язки, обмеження, що з державної службою, відповідальність і гарантії державного службовця. На державного службовця поширювалося дію законодавства РФ про працю з особливостями, передбаченими ФЗ. На державну службу мали право надходити громадяни РФ не молодше 18 років, які мають державною мовою РФ, мають професійну освіту і відповідають встановленим вимогам державних служащих. Громадяни, які вперше або знову надходять на державну службу, призначалися за результатами конкурсу. Професійна службова діяльність державного службовця здійснювалася відповідно до трудовим договором. ФЗ передбачалися підстави для припинення державної служби, визначалися склад грошового утримання державного службовця, тривалість щорічної оплачуваної відпустки, принципи обчислення стажу державної служби, а також встановлювався граничний вікперебування на державній службі та право на пенсійне забезпечення за вислугу років. За період дії ФЗ до нього вносилися зміни, у розвиток його положень було прийнято понад 120 указів Президента РФ та понад 70 постанов Уряду РФ.

ФЗ втратив чинність з 1 лют. 2005 після набрання чинності Федеральним законом «Про державну цивільній службіРосійської Федерації".

РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ

ФЕДЕРАЛЬНИЙ ЗАКОН

ПРО ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

(У ред. Федеральних законів від 18.02.1999 N 35-ФЗ,
від 07.11.2000 N 135-ФЗ, від 27.05.2003 N 58-ФЗ)

Цей Федеральний закон встановлює правові основи організації державної служби Російської Федерації (далі - державна служба) та основи правового становища державних службовців Російської Федерації (далі - державні службовці).

Глава I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Державна посада

1. Державна посада - посада у федеральних органах державної влади, органах державної влади суб'єктів Російської Федерації, а також в інших державних органах, які утворюються відповідно до Конституції Російської Федерації (далі - державні органи), із встановленими колом обов'язків щодо виконання та забезпечення повноважень даного державного органу, грошовим змістом та відповідальністю за виконання цих обов'язків.
Державні посади поділяються у цьому Федеральному законі на:
1) втратив чинність. - Федеральний закон від 27.05.2003 N 58-ФЗ;
2) посади, що засновуються в установленому законодавством Російської Федерації порядку для безпосереднього забезпечення виконання повноважень осіб, які заміщають посади категорії "А", - державні посади категорії "Б";
3) посади, що утворюються державними органами для виконання та забезпечення їх повноважень, - державні посади категорії "В".
Перелік державних посад категорій "А", "Б" та "В" дається в Реєстрі державних посад у Російській Федерації.
З метою технічного забезпечення діяльності державних органів у їх штатний розпис можуть включатися посади, які не належать до державних посад.
2. Державна посада державної служби - державна посада категорії "Б" або "В", включена до Реєстру державних посад державної служби Російської Федерації.
Реєстр державних посад державної служби Російської Федерації є частиною Реєстру державних посад Російської Федерації.
3. До Реєстру державних посад державної служби Російської Федерації включаються державні посади категорій "Б" та "В", класифіковані за групами. До зазначеного Реєстру додаються перелік спеціалізацій державних посад державної служби та кваліфікаційні вимоги до осіб, які заміщають державні посади державної служби.
Реєстр державних посад державної служби Російської Федерації затверджується Президентом Російської Федерації.

Стаття 2. Державна служба

1. Втратив силу. - Федеральний закон від 27.05.2003 N 58-ФЗ.
2. Державна служба на державних посадах категорії "Б" обмежена строком, на який призначаються або обираються відповідні особи, які заміщають державні посади категорії "А".
3. Втратив силу. - Федеральний закон від 27.05.2003 N 58-ФЗ.

Стаття 3. Державний службовець

1. Державним службовцем є громадянин Російської Федерації, виконуючий у порядку, встановленому федеральним законом, обов'язки з державної посади державної служби за грошову винагороду, що виплачується за рахунок коштів федерального бюджету або коштів бюджету відповідного суб'єкта Російської Федерації.
2. Державні службовці федеральних органів державної влади, органів государ

Сторінки: 1 ...